Письменник великого серця

06 Августа 2019 0

Уперше взяв для свого листа – допису запозичену у іншого автора назву.

Просто, влучно, з тяжким болем написав це Рішард Заторський про Збігнева Доміно -- видатного польського прозаїка і, за словами голови Спілки польських письменників Марека Вавжкевича, «найбільшого українця в сучасній польській літературі».

Вірного побратима багатьох письменників України не стало 11 червня цього року.

Україну Збігнев любив з усією щирістю. Тут, на Тернопільщині, пройшла частина його дитячих років, тут він почав свій тяжкий і плідний шлях до грамотності і культури, власної творчості.

Він часто, вже в зрілому віці особливо у 80-і роки минулого століття, коли працював радником польського посольства в Москві, та й пізніше відвідував Київ, Харків, Запоріжжя, Львів і, звичайно ж, найчастіше Тернопільщину.

Пам’ятаю, як у 1989 році він не витримав, зателефонувавши мені із Заліщиків, і майже захлинаючись радістю і сумом, розповів, що на пшеничному колгоспному полі в селі свого дитинства відшукав залишки фундаменту батьківської хати.

Україна і українці увійшли, мені здається, у всі його твори, хоч б як згадка, як пам‘ять, як тяжіння до доброго слова про другу рідну землю. А у найбільших його романах (тетралогія «Сибіріада польська», «Тайга», «Час зозулиних гнізд», «Молоді сутінки» та ін..) українські прізвища головних героїв -- звичне явище. І прізвища -- зовсім не випадкові. Приміром, Олійник у згаданій тетралогії. Це прізвище одного з найбільших його друзів, улюбленого українського поета Бориса Ілліча Олійника.

Роман Збігнева Доміно «Букова Поляна» повністю присвячений тяжкій і трагічній спільній боротьбі поляків і українців з фашистськими загарбниками та відродженню Польщі у перші повоєнні роки.

Україні Збігнев Доміно присвятив і великий масив власної публіцистики. Його нариси і статті про нашу Батьківщину доволі часто друкувалися в журналах «Всесвіт» і «Віче», в газетах «Літературна Україна», «Урядовий кур’єр», «Народна справедливість». Навіть у спортивній «Команді» з нагоди європейського чемпіонату з футболу у Польщі та Україні виступив, бажаючи обом слов’янським збірним із запорозьким козацьким і польським бойовим азартом здобути перші місця.

Особливе місце в публіцистичній спадщині польського друга посіли публікації про подвиг польських зенітників 7--8 квітня 1944 року, в католицьку пасхальну ніч, коли вони, застрягши в Дарниці на шляху до нової бойової ділянки фронту, втупили в бій з німецькою авіацією та ціною 49 життів порятували Київ від жертв і великих руйнувань. Про це писали «Літературна Україна» і «Рабочая газета».

Уперше Збігнев довідався про цей подвиг своїх співвітчизників і наших бойових союзників, повертаючись через Київ із сибірського заслання. Тоді йому про той пам’ятний бій розповів дарницький залізничник.

Збігнев зумів віднайти імена більшості героїв битви. Прагнув використати знаменний епізод праведної війни з фашизмом для зміцнення і розвитку польсько-української дружби і співробітництва. На жаль, зараз ці зусилля письменника у нас підтримують практично лише колектив київської гімназії №290, священики ПЦУ та Дарницька РДА.

Дбав письменник про плідні братерські зв’язки і взаємодію польської та української культур, польських та українських діячів літератури і мистецтва. Особливо багато зусиль до цього доклав він, коли працював заступником завідуючого відділом культури ЦК ПОРП. Саме з його ініціативи в Києві був укладений договір між міністерствами культури Польщі та України. На жаль, подальші події не дозволили йому здійснитися. Однак, я вірю, що прийде ще час, коли обидві країни повернуться до розгорнутого й щасливого співробітництва заради культурного піднесення народів.

Збігнев постійно займався пропагандою української культури в Польщі: творчості Шевченка, Франка, Грабовського, Олійника, Драча. Захоплювався творчістю наших бандуристів…

Остання велика книга «Зачароване коло» (2017) -- усежиттєва, автобіографічна сповідь. Це щира розповідь про довгу, стражденну і переможну дорогу автора. В ній цілий великий світ, який він пізнав: Сибір і вся Росія, Близький Схід, Франція, Китай… Але найбільше -- рідні Польща та Україна.

Окремий розділ книги присвячений дружбі, спілкуванню, спільній роботі, заходам з письменниками України.

В Україні у Збігнева було багато друзів, яким він буквально вклонявся за високий талант і творчу невтомність, і які платили йому тим же.

Окрім Бориса Олійника -- це Іван Драч, Юрій Щербак, Анатолій Кравченко, Роман Лубківський та багато інших.

А дружити щиро і віддано Збігнев умів.

«Відразу і назавжди», -- якось казав він мені про своє несподіване особисте знайомство і всебічну приязнь до Бориса Олійника.

Колись ще в кінці 70-х років їхав він у посольських справах з Москви до Києва. У вагоні було душнувато, і Збігнев пристроївся біля відчиненого вікна. А з сусіднього купе через розчинені двері лунала жвава розмова. Збігнев зрозумів, що з Москви поверталася група письменників. Серед них почув Бориса Олійника, творчість якого вже давно знав. Супутники попросили поета почитати вірші. І Борис Ілліч почав читати знайоме Збігневу. Дослухаючись до авторського виконання, Збігнев не втримався і сам несподівано вголос промовив: «А воно вже, хлопці, четвер». Олійник від того на мить завмер, а потім сказав: «Ти диви! Говорить з акцентом. А людина ж нашенська! Ходи до нас, чоловіче!» Так і зав’язалася дружба на роки і десятиліття.

Не можу не відзначити, що любов до України, її народу, її історії для Збігнева незламна, незважаючи на те, що саме з України в 1940 році десятирічний хлопчина змушений був разом з родиною потрапити до сибірського заслання, де полягла у землю його мати, звідки на фронт боротися з гітлерівцями добровольцем пішов його батько, де сам Збігнев з молодшим братом, як інші поляки, пережили голод і холод, інші тяжкі випробування.

В Україні творчість Збігнева Доміно знана і шанована. Видані у нас його романи «Блукаючі вогні», «Час, хлопці, додому», «Сибіріада польська», книга оповідань «Кедрові горіхи». Його новелістика та публіцистика, як уже відзначено, знаходили помітне місце у нашій періодичній пресі.

Україна помітила і відзначила велику прихильність до себе польського друга, видатного майстра літератури.

В нашій державі письменник відзначений орденом Ярослава Мудрого, Почесною Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР, Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України. Він лауреат премії імені Володимира Винниченка Українського фонду культури.

«Важка втрата для польської літератури», -- написав про смерть видатного письменника і власного друга Марек Вавжкевич.

Важка втрата, думаю, і для літератури нашої, для її побратимства, взаємодії і взаємозбагачення з літературою Польщі.

Востаннє я «бачив» Друга зовсім недавно. Чи й не в ніч 11 червня, коли сталося непоправне. Йшов я сільською вулицею у Світлодолинську, що на Мелітопольщині. І раптом чую за спиною довгий, гучний, кличний гудок автомобіля. Обернувся і побачив з обох боків відчиняються передні дверцята і з них одночасно виходять Збігнев і його дружина.

Бася пішла з життя в 2018 році, за рік до Збігнева. Важка втрата підірвала його.

Про кончину самого прозаїка я дізнався рівно через місяць. Сумну місію взяв на себе і виконав Рішард Заторський: надіслав листа і два журнали -- варшавський і жешувський. У листі -- болісне повідомлення, а в журнальних номерах -- прощальне слово та останні публікації Доміно: «Пам’ять про Дарницю» і «У Дарниці пам’ятають…» Дуже промовисто!

Устиг письменник написати вдячного листа й наставниці учнів Київської гімназії №290 Вірі Громадській, побажав успішного продовження благодійної справи.

Бачте, працював Чоловік до останнього дихання.

21 грудня цього року Збігнев Доміно міг би відзначити своє 90-ліття…

Добрими думами про Польщу і Україну жив, творив і таким назавжди залишається він з нами!

Євген Лук’яненко

загрузка...
Loading...

Загрузка...
Загрузка...

Может ли Украина стать «европейской Канадой»?

Скорее всего, эта фантастическая идея может вызвать ироничную улыбку у многих...

Выбор нового мезальянса

Суверенитет в современном мире могут себе позволить буквально несколько стран,...

Кто кому роет яму

Разыгрывание российской карты двумя внешне антагонистичными друг другу силами всякий...

Совсем новая «Большая семерка»

Российский лидер заинтересован в нормализации отношений с Западом, но не...

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто
Loading...
Получить ссылку для клиента

Авторские колонки

Блоги

Idealmedia
Загрузка...
Ошибка