Индустрия «патриотического» невежества

09 Апреля 2019 1 5

Павел Попович

Кто первый украинский космонавт? С таким, казалось бы, простеньким вопросом накануне Всемирного дня авиации и космонавтики, имеющего к нам непосредственное отношение, решил обратиться к группе расположившихся в сквере подростков. Последовал дружный ответ: «Леонид Каденюк!» – «Тогда выходит, что после исторического полета Юрия Гагарина в течение трех с половиной десятков лет в космосе не побывал никто из земляков?» Ребята обескуражено переглянулись, задумались. Наконец, один из них неуверенно высказал предположение: «Может, Герман Титов?» Ну и ну! Воистину почти по Шевченко: и чужому не научились, и от своего отреклись. Благо хоть космонавта № 2 вспомнили.

Наша гордость: «Колумбия» или «Восток»?

Исходя из властной стратегии на вытравливание из общественного сознания граждан всего «донезависимого», связанного с «российской и советской империями», описанная ситуация, впрочем, не кажется такой уж эпатажной. Дети – чуткий индикатор политико-идеологических настроений в государстве.

Кем же, повзрослев, они станут при такой-то «объективности» и какую эстафету, в свою очередь, передадут уже собственным чадам? Историческая память весьма хрупка и деликатна: стоит вырвать из нее хотя бы одно звено – рассыплется вся цепь народной судьбы. А из ее осколков легко соорудить любой фальшивый заменитель. Вроде «первого астронавта Украины в составе экипажа «Шаттла» («Челнока»)»…

Будто и не существовало до того полетов знаменитых советских ракет «Восток», «Восход», «Протон», «Союз», уникальной по длительности пребывания на околоземной орбите станции «Мир», луноходов, межпланетных зондов! Значительная же часть их «начинки» – из Днепропетровска, Киева, Харькова, родного Запорожья. В отличие от «Каденюковой» стопроцентно чужой «Колумбии», которая, кстати, позже потерпела катастрофу.

Будто, начиная с Павла Поповича («Восток-4»), каждый третий космонавт СССР (аббревиатура, предаваемая ныне анафеме) не был выходцем из Украины. Будто к первоосновам теории и практики межпланетных полетов не подсоединился мощный интеллектуальный пласт наших славных соплеменников, начиная с гениального изобретателя-революционера Николая Кибальчича. Ожидая казни в камере смертников за участие в покушении на царя Александра II, мужественный уроженец Черниговщины разработал уникальный проект реактивного летательного аппарата, на полвека опередив мировую техническую мысль.

А разве не благодаря гению нашего же соотечественника – выходца с Полесья, генерального конструктора ракетно-космических систем Советского Союза Сергея Королева мы опередили хваленых американцев в освоении космоса? Неужто лишь для того, чтобы, развалив свой общий дом и разбежавшись по национальным «квартирам», тешиться сомнительными лаврами гостя-ученика на корабле бывших… отставал?! Те же, между прочим, активно использовали идеи нашего выдающегося ученого Юрия Кондратюка (Александра Шаргея) – одного из основоположников космонавтики. В начале XX века он рассчитал оптимальную траекторию полета к Луне. Эти расчеты были использованы NASA в лунной программе «Аполлон». Предложенная в 1916 г. Шаргеем траектория была впоследствии названа «трассой Кондратюка».

Кто стреляет в прошлое из пистолета…

Секрет, на первый взгляд, непостижимой общественной «забывчивости» раскрывается просто. Стало как-то неудобно, непатриотично, а то и вовсе подозрительно упоминать о собственном вроде бы сплошь негативном, «совковом» прошлом. Будто не из него вышли, неся на себе все тогдашние «родимые пятна», а белыми и пушистыми с Луны свалились – прямиком в демократически прогрессивную бытность.

Не уверен, что с подобной шулерской ментальностью нас радостно ждут в новом объединенном пристанище – европейском, куда столь упорно рвемся. Там привыкли уважать все без исключения страницы своей истории, независимо от политической конъюнктуры. Просто делая надлежащие выводы из полученного опыта и осознавая непреходящую мудрость: кто стреляет в прошлое из пистолета, в того будущее выстрелит из пушки.

Потому-то там и не воюют с «чуждыми» памятниками, «зайдовскими» религиозными конфессиями, книгами да фильмами на «вражьем» языке и его носителями… Если далее подобным образом будем подходить к «оккупационным» вехам собственного прошлого, неотвратимо обратимся в толпу иванов, не помнящих родства. А в конечном счете – в бессрочных изгоев того самого «цивилизованого мира», о неизбывном стремлении вписаться в который столько наговорено с руководящих подмостков. И вот здесь-то не могу удержаться от перехода на родную мне речь.

Служити чи вислужуватися?

Як би поставилися до нинішнього отчого «відродження» велети родинного духу? Навіть у найчорніші періоди української бездержавності, попри поневіряння та утиски, вони повнокровно жили й творили. Не тільки й не стільки задля минущих імперій та диктатур, а найперше заради любих співвітчизників, наближення їхньої кращої долі, зрештою – розквіту всієї земної цивілізації. Це і творець неевклідової геометрії Микола Лобачевський, і засновник російської педагогіки Костянтин Ушинський, і фундатор біо-, геохімії та радіогеології Володимир Вернадський, і батько імунології Ілля Мечников, і один з основоположників епідеміології Данило Самойлович.   

А чого варті славні імена корифея музики Петра Чайковського, незрівнянного художника Іллі Рєпіна, котрий на всенький світ уславив родинну звитягу в картині-шедеврі «Запорожці пишуть листа турецькому султану», літературних геніїв Федора Достоєвського, Миколи Гоголя! Вони, як і безліч інших «перекинчиків» через свою нібито відрубність, не вписуються у злизану із західних зразків модель «великого українця». Хоча кожен з них не вислужувався, подібно безлічі найгаласливіших сьогоднішніх суперпатріотів і за сумісництвом учорашніх вірнопідданих партократів, а чесно й совісно служив – науці, мистецтву, культурі.

Не забути б про них у «європеїзаційній» метушні. Ще в Біблії мудро застережено: суєтно зведена на піску споруда (зокрема й державна) не витримає першого ж паводка…

P. S. До речі, варто нарешті розібратися зі своїм «колоніальним минулим». Чи можете ще згадати бодай одну колонію, котра займала би в імперії провідне місце за соціально-економічним розвитком, продукуючи космічні апарати, літаки, морські судна, автомобілі, залізничні потяги, електроніку, технологічне обладнання? При цьому сягнувши вищого за поневолювачів рівня життя і користуючись однаковими з ними громадянськими правами. А щодо отримання освіти в найпрестижніших вузах метрополії і, відповідно, обіймання провідних посад – навіть пріоритетними!

Та й тутешні дипломи високо цінувалися «колонізаторами». У чому ваш покірний слуга пересвідчився на власному досвіді, подавшись після закінчення провінційного українського університету на Далекий Схід, де не мав жодних проблем з гідним працевлаштуванням. Тепер порівняймо: чого варте «незалежно державне» свідоцтво про вищу освіту в нових західноєвропейських та американських «старших братів»?

Зазвичай іронічної посмішки вкупі з пропозицією роботи підмітайлом-прибирайлом. У кращому випадку – будівельником, водієм, моряком, слюсарем, монтером, кухарем. А волієш все ж трудитися за фахом – маєш підтвердити диплом разом з досконалим володінням мовою. Що і марудно, і нескоро.

Згодьмося: аби розірвати хай тричі недосконалі віковічні міжнародні зв’язки, великого розуму не треба. А ось щоб натомість створити нові…

Недарма царсько-радянська еліта потужно підживлювалася «малоросами», починаючи з таємного чоловіка імператриці Єлизавети Петрівни Олексія Розумовського, його молодшого брата Кирила – останнього гетьмана Лівобережної України, президента Петербурзької академії наук, і закінчуючи першим та останнім президентом СРСР Михайлом Горбачовим. Що неможливо уявити, так би мовити, в класичних імперіях – Великобританії, Іспанії, Франції чи Португалії, оскільки ті первинно були самодостатніми. Тож втративши загарбані володіння, спокійнісінько продовжили існування у власних історичних межах. Водночас ані Російську імперію, ані «збірний» Радянський Союз важко уявити без нашої неньки.

Мусимо таки самокритично визнати: отчий рід став не лише об’єктом колоніальної експансії, а й її суб’єктом – фактичним співучасником. З невідворотною розплатою. А зрештою – перетворенням у нинішню ганебну подобу колишніх «повноцінних» колоній, ставши сировинним та заробітчанським ресурсом всенького світу. Під бучні, велеречиві запевнення рідних керманичів про «незмінний курс на докорінну модернізацію і входження до числа найрозвиненіших країн».

Та хіба лише вони? Хто їх обирав і стільки терпів? Більше того, ми підсвідомо готові й далі терпіти вже вкрай нестерпне. Інакше як розцінювати, за свідченням соціологів, бажання трьох чвертей опитаних співгромадян ще раз перевірити власний вибір на дебатах уособлень гарантовано провального суспільного курсу і хай слабенької, та все ж надії на краще? Невже було недостатньо п’ятирічного терміну політики «солодких слів – гірких справ»?!

Ще можна зрозуміти природний інтерес до розкриття шляхів подолання згубної кризи командою рейтингового кандидата, але ж не вислуховування чергових викрутасів пишномовного лукавства про принади «життя по-новому». Воістину народ має таке керівництво, на яке заслуговує. Сумно. Соромно. Гірко.


Загрузка...

Квинтэссенция инаугурационной речи Владимира...

Квинтэссенция инаугурационной речи Владимира Зеленского

Портнов вернулся в Украину

Бывший заместитель главы Администрации президента Виктора Януковича в 2011—2014 годах...

Новоизбранному президенту Украины сейчас не до смеха

Владимир Зеленский уже ощутил степень решимости элиты страны, готовой лишить его...

Самая насущная потребность Украины

На протяжении почти трех десятилетий Украина неоднократно лелеяла ложные надежды, а...

Посол Канады: «план Маршалла» для Украины пока...

Страна должна доказать способность тратить деньги по назначению

Загрузка...
Комментарии 1
Войдите, чтобы оставить комментарий
Владимир Онавамнадо
10 Апреля 2019, Владимир Онавамнадо

" Воістину народ має таке керівництво, на яке заслуговує. Сумно. Соромно. Гірко."
В этом выражении вся соль, но думаю еще пару лет власти дорвавшихся фашистов и народ не будет, как сейчас бояться при патриотах с битами произносить эту фразу. Она станет недоступной к пониманию.

- 1 +

Получить ссылку для клиента
Авторские колонки

Блоги

Лентаинформ
Загрузка...
Ошибка