Чи є в Україні національна ідея?

11 Июля 2019 2 4

Національна ідея – це, по суті, те, що виношувалося народом століттями, було його сокровенною мрією й надією, його високою і заповітною метою. Це – соціальні цінності та пріоритети, які є частиною менталітету нації.

Національна ідея – це національні інтереси країни у внутрішній та зовнішній політиці. При цьому враховуються інтереси як держави в цілому, так і кожної людини зокрема, цілком конкретні, життєві інтереси та блага, актуальні для нашої дійсності й у найближчій перспективі.

Національна ідея – це реальне народовладдя, реальний державний суверенітет і реальна економічна незалежність України, її безумовний авторитет у світі, благополуччя і щастя народу, високий рівень і висока якість життя кожної людини.

Національні інтереси України у внутрішній політиці – це нарощування та зміцнення економічного потенціалу, боротьба проти розкрадання загальнонародної власності й продажу землі, підтримка і стимулювання вітчизняного виробника, захист внутрішнього споживчого ринку від низькосортної продукції, розширення виробництва і створення нових робочих місць, неухильне підвищення заробітної плати, пенсій і стипендій до гідного людини рівня, забезпечення безоплатної освіти й медичного обслуговування населення, боротьба проти корупції та злочинності, захист конституційних прав і свобод кожної людини.

Національні інтереси України у зовнішній політиці – це утвердження і зміцнення незалежності та державного суверенітету, розширення та активізація політичних, економічних, культурних, гуманітарних зв’язків із зарубіжними країнами.

Що стосується ідеї – мети України, то можна говорити про такі чотири найважливіші категорії, що століттями хвилювали українську націю: власність, праця, державність, справедливість.

1. Практично вся історія людської цивілізації так чи інакше пов’язана з вирішенням проблеми власності. Саме форма власності характеризує розподіл багатства в суспільстві. Найважливіше значення має власність на засоби виробництва.

Спільне надбання не може бути поділене, привласнене у жодний спосіб, продане без згоди всіх власників. Народи України завжди цінували й поважали власність, яку нажито чесною працею.

В ідеалі панівними в нашій країні повинні бути загальнонародна власність на базові галузі промисловості як спільне надбання народу, приватна трудова власність і колективна трудова власність.

2. Праця – це доцільна діяльність людини, спрямована на збереження, видозміну, пристосування середовища життя для задоволення своїх потреб, на виробництво товарів та послуг.

Праця як процес історичної адаптації людини до зовнішнього середовища характеризується розвитком і вдосконаленням розподілу праці, її знарядь і засобів.

3. Право власності й право на працю не можуть бути забезпечені без державності.

4. Про іщє одну важливу складову національної ідеї – справедливість – французький письменник і філософ епохи Відродження Мішель де Монтень вказував: «Справедливість полягає в тім, щоб кожний одержував по заслугах, справедливість встановлена одна для всіх людей і людського співжиття».

Таким чином, власність, праця, державність і справедливість – це найголовніший зміст національної ідеї України.

Основою ідеології є формування (розуміння) добра і зла. Ця поляризація добра і зла стає ясна і зрозуміла, як правило, за часів випробувань та лих, коли всім верствам суспільства стає очевидна життєва необхідність вироблення єдиної системи цінностей, увінчаної національною мрією. Що у нас перемогло? На жаль, ЗЛО!

Міф про те, що ідеологія – це партійне явище, перешкода на шляху до нібито цивілізованого життя, застарів. Ідеологія може й не бути партійною і державною (а надто тому, що нинішня Конституція забороняє їй бути офіційною), але вона може бути тотожна самій думці про національний розвиток. Вона може служити маршрутною картою, генеральним планом і системою мотивів і цілей загальнонародного походу в майбутнє. Вона повинна узгоджуватися з волею народу, з особистим життєвим проектом кожного члена суспільства.

Найголовніше – ідеологія повинна заряджати суспільство енергією, направляючи її на творчість і конкретне творення.

У нас в Україні впродовж усієї історії такої ідеології не було й немає. (Я виключаю період національно-визвольної війни 1648–1654 рр. під прводом Богдана Хмельницького і радянську комуністичну ідеологію.) Створити свою ідеологію за останні 28 років ми не змогли через свою слабкість і недосвідченість, з одного боку, а з іншого – ми потрапили під вплив зовнішніх «добродіїв», перед якими капітулювали й відмовилися від переваг самостійного світогляду. У нас держава не має своєї ідеології, не має її й жодна партія.

Поведінка наших політиків наводить на думку, що їм, в принципі, все одно, яку ідеологію нести на своїх прапорах. Люди ж звикли до такої ситуації, і від виборів до виборів наростає апатія, виробляється своєрідний імунітет на передвиборчий піар.

Якщо ми хочемо будувати свою незалежну державу, то створення ідеології як вольової думки про власну стратегію розвитку, про власні цінності, про власну цивілізаційну модель – невблаганна вимога часу. У нас його залишилося дуже мало, якщо взагалі він ще є.

Ми розгубили цінності, про які згадано: власність, праця, державність, справедливість. Забугорні «благодійники» вселили нам поняття свободи в її класично ліберальному розумінні, а це означає: гроші й збагачення будь-якими шляхами. Гроші розглядаються як засіб підпорядкування собі інших. Свобода у нас перетворилася на прикриття для нового, в першу чергу внутрішнього поневолення людини. Під свободою стали розуміти простий, легкий шлях: розкріпачення інстинктів, спонтанних поривів, вивільнення біологічної природи. Звільнення сприйнялося як право на свавілля.

Розвиток людини має бути спрямований не на надзбагачення й надспоживання, а на служіння суспільству, на прагнення до творення, освіти, пізнання, творчості, залучення до духовних і культурних цінностей.

Я хочу навести приклад побудови держави Сінгапур під керівництвом діяча, якого по праву можна вважати одним з найбільш видатних у двадцятому столітті, – Лі Куан Ю (1923–2015). Це політик непростий і неоднозначний, але головне – він був відданий своїй країні й народу. Здоровий глузд, висока мораль, глибокий державницький розум, практична кмітливість і залізна воля політика, повністю упевненого в правоті своєї справи – ці свої чесноти він поставив на службу вітчизні. Коли крихітний Сінгапур 1965 року отримав незалежність, ніхто не вірив, що недавня факторія Великобританії виживе. Однак Сінгапур не лише втримався, а й перетворився на процвітаючу столицю Азійського регіону з найкращим у світі аеропортом, найдовшими авіалініями, ключовим торговим портом і посів четверте місце у світі за рівнем доходу на душу населення.

Лі Куан Ю – один з небагатьох політиків нашого часу, хто упродовж декількох десятиліть послідовно відстоював право йти власним, «третім шляхом». Він знайшов свою ідеологію для свого народу і втілив її в життя.

Суть його ідеї – в ретельному врахуванні конкретно-історичних умов існування суспільства, його національних, релігійних, культурних особливостей, у поєднанні економічного прогресу з традиційними моральними та культурними цінностями; у пріоритеті старого доброго здорового глузду над умоглядними теоріями, патріотизму, прагматизму й творчої практики над ідеологічними концепціями.

Сінгапур – місто, побудоване на болотистому острівці, дещо поступається по площі Києву і випереджає Україну за ВНП приблизно в 1,3 раза (порівняння 2017 р.) і поступається за цим показником величезній Росії лише в сім разів. При цьому навіть будівельний пісок і прісну воду цій мікродержаві доводиться завозити з Малайзії і Індонезії.

Нам є у кого вчитися. Але постає запитання: чи здатні ми втілити в життя свою, українську ідею?

загрузка...

Загрузка...

Без Трампа и Путина: штаб Нетаньяху вынужден...

Украина и Индия — это не США и Россия, а визит в Киев для Нетаньяху равнозначен...

Когда миром правят клоуны

Коронованные клоуны в интеллектуальных костылях не нуждаются: они полагаются на...

Судить Украину за трагедию MH17 предлагают...

Канадский юрист Джон Филпот поделился сомнениями относительно грядущего суда над...

Тимошенко, Янукович и Пинчук: теперь эти имена звучат...

Крейгу было поручено составление отчета, оправдывающего вердикт украинского суда по...

Рекордной выдачей виз Чехия обязана туристам и...

Количество краткосрочных рабочих виз – а они выдаются сезонным работникам и...

Украина и табачная индустрия Европы

Электронные сигареты на ежедневной основе курят 20% украинских подростков

Загрузка...
Комментарии 2
Войдите, чтобы оставить комментарий
Влад
13 Июля 2019, Влад

Шановні, нас багато і всі ми різні.
Перестаньте заплющувати очі, та визнайте - що значну кількість громадян України становлять росіяни ( т. зв. російскомовні).
І саме намагання втиснути нас усіх в "українську ідентичність" призвело до того, що нині маємо...Злий Путін, підступна Росія - то вже все похідне...
Отож - федерація кращий вихід для України.
Але ж наші націоналістичні чорти тікають від цього, як від ладану.
Поза тим є чудові приклади - Швейцарія, Німеччина - федеральні країни.
І живуть, і непогано.

- 6 +
Валерий
12 Июля 2019, Валерий

Национальная идея ... Очень сложный и в то же время очень простой вопрос .В последнее время ( с каждым годом всё больше и больше ) в ранг почти национальной идее возводится" гасло " - Москаляку на гiлляку ! " . Многие скажут : какой бред ты говоришь ! Да в том -то и дело , что не бред , что пять лет этот лозунг был едва ли не путеводной звездой для украинского общества . Для Порошенко и его правительства это - да , для большей части парламента тоже - да , участники АТО - да . Просто они ( многие ) не
говорили этого вслух , зачастую обходились всякими эвфемизмами . Но для этих людей
это краеугольный камень политики и идеологии . И ведь эти люди никуда не делись , они продолжают отравлять общественную , нашу общую атмосферу своим национализмом , своим зловонным дыханием . А вновь пришедшие ? да вот свежий пример - читаю статью , а чуть левее анонс : советник ( да , да СОВЕТНИК ) нового
президента предлагает переименовать Россию . И никто и никогда не сможет убедить
меня в порядочности этого человека . Украина , как и всё постсоветское общество ( да
и весь мир в целом ) тонут в этом зловредном и зловонном болоте либерализма .
Только жёсткие и , наверное , жестокие меры смогут вернуть украинское общество на
путь духовного возрождения , но , когда это будет и будет ли вообще трудно сказать .

- 6 +

Получить ссылку для клиента
Авторские колонки

Блоги

Idealmedia
Загрузка...
Ошибка